15 квітня – знаменний день для всієї світової культури. Саме цього дня в 1935 році було підписано міжнародний договір «Про охорону художніх і наукових закладів та історичних пам ‘яток», який ще називають Пактом Реріха.
Договір підписали у Вашингтоні представники 21 країни на чолі з президентом США Ф. Рузвельтом.
Пакт Реріха відомий ще як Червоний Хрест Культури. Відомий філософ, художник, письменник, мандрівник Микола Реріх закликав його підписати ще під час першої світової війни, 1914 року, і його тоді підтримали такі відомі письменники та науковці, як Ромен Роллан, Бернард Шоу, Альберт Ейнштейн, Герберт Уеллс, та інші.
У Пакті містяться загальні принципові положення про захист культурних цінностей та повагу, яку їм слід надавати. Це – універсальний документ, який може застосовуватися в мирний час та в разі збройного конфлікту.
Микола Реріх запропонував спеціальний знак – стяг миру для ідентифікації об ‘єктів охорони: біле полотно з червоним колом, у якому були зображені ще три червоні кола. Символізують минуле, сьогодення й майбутнє та об’єднуються кільцем вічності. Стяг миру – символ миру та об’єднання людей для високих гуманних цілей.
Такий знак зустрічається на багатьох пам ‘ятниках культури різних епох в різних куточках земної кулі.
Засуджуючи війну, громадський діяч Микола Реріх звернувся до всього світу із закликом вберегти пам’ятки культури від варварського руйнування.
До речі, Реріх дуже любив та поважав Україну. У Петербурзі він закінчив Академію мистецтв у класі професора Архипа Куїнджі – відомого українського живописця-пейзажиста.
Також змалечку перебував під впливом таких видатних українців, як Тарас Шевченко, Микола Гоголь, Микола Костомаров, Данило Мордовцев, Михайло Микешин, який, до речі, утримував меморіальну майстерню Шевченка і давав якраз у ній уроки юному Реріху. Там він і побачив твори Шевченка, які вразили його на все життя. З тих пір він не розлучався з «Кобзарем» Шевченка, де б не був.
Ось як про це згадував його син Юрій: «„Кобзар“ належав до улюблених книжок батька і часто читався в сімейному колі Реріхів. Батько впродовж всього життя дуже любив Шевченка. Реріх багато подорожував і захоплювався Україною, її мовою і культурою. „Я не знаю таких співучих і музикальних народів, як український і прибалтійський“ — писав він на схилі життя».
Тож зі святом нас, друзі! Людина не може жити без хліба не лише земного, але й духовного. Культура наповнює позитивною енергією все людство, допомагає творити, зберігати надбання та відкривати нове.
Без духовних цінностей абсолютно неможливе існування людства, тому берегти їх необхідно навіть у найважчі часи!
Немає коментарів:
Дописати коментар